Музичні керівники:

Альохіна Ольга Анатоліївна, Хниченко Інна Борисівна.

Музичне виховання є органічною складовою всього навчально-виховного процесу у нашому

дошкільному закладі. Музична практика дитини виявляється через сприйняття музики, її виконання та музично-освітню діяльність. У процесі музичного виховання діти ознайомлюються з різними музичними творами, набувають певні знання, виробляють уміння й навички слухання музики, співу, музично-ритмічних рухів.

Музичний керівник - це не просто посада, це звання, яке потрібно нести з гідністю, це величезна відповідальність перед дошкільнятами, яким потім виходити у велике життя. Я щаслива тим, що моя професія і моє хобі - єдине ціле. Це справа всього мого життя. І правий той мудрець, який сказав, що не можна прищепити любов до того, чого не любиш сам.

      Світ, що оточує людину-це світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою. Моє головне призначення в тому, щоб донести цю красу до кожного малюка, щоб він зміг побачити, зрозуміти і відчути всю красу цього дивного світу. Виховання красою облагороджує душі, стоншує почуття дитини настільки, що вона стає сприйнятливим до слова, живопису, музики. Іноді це відбувається не відразу, але треба чекати, вірити в дитину, і тоді вона обов'язково полюбить прекрасне.

     Я, як добра чарівниця, відчиняю дверцята в загадковий і таємничий світ музики, зачаровуючи уяву дітей новими яскравими враженнями.

Стати музичним керівником дитячого садка мріяла з дитячого садка, тому що тільки в цій професії можна об'єднати найважливіше і улюблене в житті - музику, дитинство, казку, свято. Це справжнє диво, бачити, як дитина відкриває для себе світ музики. Прекрасні очі малюків, розкриті назустріч новим музичним враженням. А скільки емоцій відбивається на обличчях дітей, коли вони слухають музичні твори, як відверті та безпосередні їхні висловлювання про музику. А що може зрівнятися з дитячим святом, де гра і казка, музика, пісня, танець, все заворожує чарами, дарує миті щастя і дітям і дорослим.

      Я люблю свою професію і хочу, щоб якомога більше дітей подружилися з музикою.    

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ МУЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ

Прилучення дошкільнят до скарбниці вітчизняного та світового музичного мистецтва має різні форми організації відповідної роботи. Це, передусім, найдоступніша кожній дитині самостійна музична діяльність і найбільш поширена у дитячому садку музика в повсякденні. Це музичні заняття як провідна освітньо-виховна форма, а також музичні розваги й музично-театралізовані свята, які дають дітям змогу відчути художньо-естетичну природу музики і пластики як мистецтв вияву людських емоцій та почуттів, взаємодії виконавців і глядачів. Розглянемо сучасні педагогічні підходи до організації музичної діяльності дошкільнят та особливості кожної форми роботи.

Передумовою гармонійного й різнобічного музичного розвитку дітей, який має забезпечуватись у дошкільному закладі, є гуманізація музично-педагогічного процесу: дитина з її особистісними та індивідуальними особливостями - головний об'єкт уваги музичного керівника й вихователя, а весь процес навчання та виховання будується на основі їхньої співпраці й співтворчості з урахуванням вікових можливостей та зони найближчого розвитку дітей, зацікавлень кожного вихованця, його музичних успіхів, з повагою до будь-яких творчих проявів.

Своєрідність дитячої самостійної музичної діяльності зумовлена власною ініціативою дитини, її бажанням звертатися до свого музичного та музично-рухового досвіду за різних життєвих обставин. Тож вихователі та батьки мають підтримувати щонайменшу активність малят, коли вони у вільний час пригадують знайомі співаночки, музичні забави, таночки; використовують в ігрових ситуаціях іграшкові музичні інструменти; звертаються до улюбленого музичного репертуару й варіюють його; ініціюють гру в музичне заняття, оркестр, театр; влаштовують у групі міні-концерти для ляльок і дітей; роблять перші творчі спроби — вигадують музично-ігрові образи та танцювальні рухи, виспівують власне ім'я, імпровізують ме­лодії та музикують на улюбленому дитячому інструменті, вдаються до музично-пісенно-пластичного супроводу гри, казки тощо. Дорослий спостерігає за дітьми й опосередковано впливає на них, створюючи сприятливі умови для самостійної діяльності.

Потяг до музики викликатиме в малих сама атмосфера повсякденного звертання до неї як до джерела життєво необхідних приємних вражень. Емоційний досвід дитини збагачуватиметься у повсякденні завдяки звучанню гарних мелодій, що їх виконують дорослі й діти, та в запису, перегляду мультфільмів і телепередач; слуханню казок у музичному супроводі, української народної музики та музики інших народів, музичних творів з класичної вітчизняної й світової спадщини та сучасних, адресованих дітям. Введення музики у щоденний побут дошкільнят потребує від вихователів, музичного керівника, інструктора з фізичного виховання доброго естетичного смаку і творчої вигадки, своєчасної підтримки дитячих пропозицій щодо добору музики і застосування її у різних ситуаціях.

Одне з голових завдань вихователів — педагогічно доцільно використовувати музику в різних видах дитячої діяльності, зокрема в ігровій, заохочуючи малят брати участь у народних іграх, супроводжуваних піснею, розігрувати дитячі пісеньки, мирилки, драматизувати казки; у художній - у малюванні, ліпленні народної іг­рашки, витинанні; а також під час читання художніх творів, ознайомлення з природними явищами, бесід з дітьми, на заняттях з розвитку мовлення, в ранковій та ритмічній гімнастиці, в різних побутових ситуаціях, у чаї дозвілля в групі, на прогулянці тощо.

Провідна форма організації музично-освітньої діяльності дошкільнят — музичні заняття. В них бажаною є атмосфера поваги до особистості кожної дитини, до її інтересів, думок про музику, заохочення до індивідуальної виразності виконавства, підтримка творчих прояві дітей.

Поряд з універсальним схваленням («Молодець!») доцільно вдаватися до мотиваційної оцінки музично-естетичної діяльності вихованців («Сьогодні привітальні жести у всіх дітей особливо щирі. Кожен з вас злагоджено рухався з усіма») чи однієї дитини («Сашко-Півник такий поважний і дуже ритмічний»; «Оксаночка дуже вигадлива у своїй імпровізації»); до порівняння сьогоднішніх успіхів малого з його власними попередніми діями, а не когось іншого.

Особистісному зростанню дитини у процесі музичної діяльності сприятиме створення проблемних ситуацій морального вибору, Скажімо, всі прагнуть стати парами, а хтось, виявляється, зайвий. Вихователь не поспішає втручатися - нехай малі самі звернуть на це увагу і знайдуть вихід: хтось утворить трійку замість пари, або «зайвий» здогадається взяти музичний інструмент і приєднатися до музичного керівника, акомпануючи йому, абощо.

Музичний керівник — співтворець музики, посередник між композитором і слухачем-дитиною. Його майстерність сприяє збагаченню естетичного сприймання дошкільнят, емоційному переживанню ними музичного твору, усвідомленню виконавського характеру музичного та музично-пластичного мистецтв. Отже, доцільно творчо організовувати музичне сприймання дітей, вдало використовувати й варіювати традиційні й нові методичні прийоми впливу. Так, класичну музику не варто тлумачити надто примітивно — краще давати загальне естетичне спрямування, щоб дитина мала змогу індивідуально відчути і зрозуміти її. Відповідне сприймання фольклорних зразків сучасними дітьми забезпечуватиметься наближенням атмосфери музичного заняття до народного побуту і традицій; поєднанням у свідомості дошкільнят культурного минулого з їхнім теперішнім досвідом. Музичний доробок сучасних авторів бажано асоціювати з нинішніми життєвими враженнями і почуттями дитини. Під час програвання музичного твору педагог має всіляко використовувати позицію «разом з дітьми», особистим прикладом показуючи, як висловлюється власне ставлення до музичного явища. Вихованцям бажано побачити його зацікавлення музично-дидактичними іграми, активність у музично-рухових діях, у співі, грі на музичних інструментах, щоб усвідомити: вони разом із зацікавленим дорослим захоплюються грою, водять хо­ровод, розважаються в рухливій забаві, співають тощо.

Варто збирати дітей як на групові заняття, так і на заняття підгрупами й індивідуальні заняття.

Старші дошкільнята можуть засвоювати українські танцювальні рухи «хлопчачими» та «дівчачими» підгрупами; у різновіковій групі деякі пісні краще розучувати з окремою підгрупою молодших або старших дітей; можна індивідуально запропонувати послухати музику й відтво­рити її рухами вихованця, який тривалий час не відвідував садок, корисно вдатися до спільного музикування зі здібною дитиною.

Орієнтуючись на реальний рівень музично-естетичного розвитку дітей у певний час, на визначену освітньо-виховну мету, актуальні художньо-естетичні завдання роботи з групою, належить планувати доцільний тип заняття.

У сучасній музичній педагогіці основними типами музичних занять вважаються: традиційні, тематичні, домінантні, комплексні.

На кожному з них можна вдатися до нетрадиційних підходів, методів і прийомів, хоча поняття «нетрадиційні» тут дещо відносне. Адже, наприклад, для одних педагогів створення на занятті атмосфери народного побутування українського хороводу, або надання заняттю сюжетності, чи використання ігрових ситуацій іще нестандартні прийоми, а для інших — уже досить усталені.

Традиційне музичне заняття в дитячому садку цілком відповідає і віковим особливостям дітей дошкільного віку, і специфіці музичного мистецтва. Поєднання в ході його всіх пропонованих програмою видів дитячої музичної діяльності — слухання музики, спіну, пісенної творчості (у старших групах), музично-рухової діяльності, творчості у рухах та пластиці (починаючи з середнього віку), гри на дитячих музичних інструментах, музично-дидактичних ігор — дає змогу переводити увагу дитини з одного виду діяльності на інший і водночас зосереджувати її саме на музичних діях. Це запобігає появі втоми, зберігає працездатність, сприяє більш-менш рівномірному формуванню відповідних умінь та навичок, гармонійному музичному розвитку дітей в цілому. Зазначені види дитячої музичної діяльності, поєднані у традиційному занятті, розкривають дошкільнятам різновиди музичної практики людини (творчість, виконавство, сприймання) та музичного мистецтва (інструментальне, вокаль­но-хорове, музично-хореографічне), закладаючи початкові уявлення про його цілісність і водночас розмаїття.

Отже, традиційне заняття розуміємо не як застарілу форму навчання, а як таку, що відповідає особливостям розвитку дітей дошкільного віку, як традиційно устале­ну й випробувану.

Тематичне музизичне заняття започатковане в педагогічній практиці з часу впровадження Д. Кабалевським у школі тематичної програми з музики. Впродовж року музично-освітній зміст занять інтегрується у трьох провідних темах: «Які емоції та почуття передає й викликає музика», «Про що розповідає музика?», «Як розповідає музика?». У дошкільній освіті ці теми визначають послідовність опанування музичного твору, тож прийнятні для будь-якого заняття.

Разом з тим виховний зміст тематичних музичних занять може бути збагачений палітрою життєвих тем, близьких і зрозумілих дітям, достатньо або мало відомих їм, але актуальних для їхнього особистісного виховання загалом та для музичного розвитку зокрема.

Якщо на заняттях з дітьми молодшого й середнього дошкільного віку переважно йдеться про іграшки — «На гостинах у ляльки», «Бал новорічних іграшок», природні явища — «Сонечко і дощик», пори року — «Як зима і весна зустрічаються», то старшим дошкільнятам бажано запропонувати теми соціального й суто музичного спрямування — «Різдвяні музичні побажання», «Пісенність поезій Лесі Українки», «Дивовижний світ музичних звуків», «Танцювальні жанри в музиці», «Пісні улюбленого композитора», «Прародичі фортепіано» тощо.

У контексті різноманітних життєвих тем діти переживають емоції, викликані музикою, переймаються почуттями, які вона передає і збуджує. Дошкільнята визначають зміст музичних п'єс та музичні засоби вираження людських почувань, думок, конкретного змісту твору, тобто з'ясовують, про що і як розповідає музика. Таким чином, зміст музичної діяльності пов'язується для дітей з широкою культурною інформацією та спеціальною (види, жанри музичного мистецтва, творчість поетів і композиторів, специфічна термінологія, засоби музичної виразності).

Домінантні музичні заняття дістали назву з огляду на те, що в них переважає (домінує) один з видів дитячої музичної діяльності, - музикування, музично-ритмічні й танцювальні рухи або співи. Це дає педагогові змогу немовби занурюватися з малими у конкретну діяльність, створювати атмосферу, притаманну певному виду музичного мистецтва — інструментального, музично-хореографічного, вокально-хорового, збагачувати уявлення дітей про його особливості, вдосконалювати виконавські навички, розвивати творчі вміння, розучувати музичний репертуар до свят та розваг.

Завважимо, що в ході домінантного заняття бажано варіювати дитяче музичне сприймання, практикувати колективне та індивідуальне виконання пісень чи рухів, творчі завдання для дошкільнят, почергове виконавство дітей і дорослих, щоб малі не стомлювалися. Використовувані методи та прийоми мають бути зваженими й різноманітними.

У комплексному музичному занятті інтегруються кілька видів діяльності, здебільшого художніх, що допомагає ефективніше спрямовувати, наприклад, розвиток дитячої творчості. На такому занятті одна дитина передасть свої переживання музики в імпровізованому таночку, інша в музикуванні; хтось із дітей під впливом прослуханої музики продемонструє неабияку фантазію у словотворчості, інші яскраво втілять власні життєві уявлення в аплікації чи малюванні, у витинанні або ліпленні; а, можливо, всіх дітей захопить вигадування рухів у народній грі.

Отже, кожна дитина зможе докласти творчі зусилля в одному або кількох видах художньої діяльності. Пік дитячої творчості тут досить високий, оскільки мистецька пошукова атмосфера комплексного заняття створює сприятливі умови для творчого самовираження. Таке заняття може бути водночас тематичним, що посилить його художньо-естетичне і життєве спрямування.

Зважаючи на зміст державних стандартів дошкільної освіти в Україні, особливо важливими орієнтирами для педагогів є показники розвитку дітей у старшому дошкільному віці, які акцентують на основних результатах освітньо-виховної роботи протягом дошкільного дитинства. Зокрема, про мистецьку активність як важливу складову особистісної культури старшого дошкільняти можна говорити за умов, якщо дитина:

♦ виявляє активність у музично-естетичній атмосфері розваги і свята;

♦ вміє співпрацювати з дітьми ц дорослими у процесі музичної діяльності;

♦ співвідносить індивідуальне музичне виконавство з виконавством інших;

♦ радіє з власних і спільних музичних успіхів;

♦ дістає задоволення від спілкування з музикою, від спільного переживання з іншими дітьми та дорослими культурно-мистецьких подій.

Такі якості особистості успішно формуються в усіх видах музичної діяльності, в різних формах організації музичного виховання.

Сенситивний період для розвитку музичних здібностей досить тривалий

і починається у ранньому дитинстві. Малюк сприймає музику і реагує

на неї. Під час музичних занять дитина отримує певні знання,

які допомагають розвитку її музичних здібностей. Однак повноцінне

сприймання музики відбувається тоді, коли дитина розуміє,

про що розповідає музичний твір, і може порівняти почуте з чимось

предметним, знайомим їй. Щоб допомогти їй у цьому, доцільно

на музичних заняттях та під час проведення різних форм музичної

діяльності використовувати музично-дидактичні ігри

Музично-дидактичні ігри та їх значення у розвитку музичних здібностей дошкільників

Музично-дидактичні ігри — це навчальні матеріали, які дають змогу допомагати дітям в ігровій формі комплексно сприймати музичні твори, викликати у дітей зорову, слухову і рухову активність і тим самим розширювати їхнє сприймання музики у цілому.

Відомий педагог, доктор педагогічних наук Олександра Усова називала музично-дидактичні ігри провідним засобом музичного виховання. Через них дитина вчиться розрізняти характер музики, її жанри, розвиває ладове сприйняття, почуття ритму, тембру, звуковисотність. Як стверджувала Наталія Ветлугіна, музично-дидактичні ігри дають змогу створити умови, які сприяють сенсорному розвитку дитини. їх зміст, структура, ігрові дії спрямовані на планомірний і систематичний розвиток висотного, динамічного та тембрового слуху.

Розучування музично-дидактичних ігор

Гра — найдоступніший вид діяльності для дитини, що дає їй змогу самостійно вправлятися у засвоєні способів сенсорних дій. Відмінність музично-дидактичних ігор від інших полягає у тому, що дитина у цікавій, доступній для неї формі має почути, розрізнити, порівняти особливості музики і скерувати свої дії відповідно до цього.

Методика розучування музично-дидактичних ігор подібна до методики розучування звичайних ігор. Музичний керівник ознайомлює дітей з правилами проведення гри, з наочними матеріалами, якщо у цьому є потреба, з музичними матеріалами, визначає основні засоби музичної виразності, уточнює завдання і пропонує дітям пограти. Під час проведення гри стежить за правильністю виконання завдання та дотриманням правил гри.

Після закінчення гри обов'язково підбивають її підсумки, адже як і більшість дидактичних ігор, музично-дидактична має ігрові правила та несе у собі дух змагання. Ці правила пов'язані з виконанням певних сенсорних завдань. Діти, які правильно виконували завдання, отримують винагороду: стають ведучими у грі або мають можливість першими дізнатися про щось, скажімо кого зустрів Колобок, вибрати для себе музичний інструмент для гри в оркестрі тощо.

Як і під час будь-якого іншого процесу засвоєння нового матеріалу, проводячи музично-дидактичні ігри, педагог повинен керуватися принципом від простого до складного. Діти молодшого дошкільного віку не зможуть самостійно виконати складні завдання, такі, наприклад, як викласти ритм поспівки. Але і старшим дітям, які не мають певних навичок, буде складно впоратися з цим. Отже, добираючи музично-дидактичні ігри, ми поступово ускладнюємо завдання. Під час розучування гри діти виконують певне музично-сенсорне завдання, в якому надалі вправляються завдяки систематичному проведенню цієї або іншої гри з такою самою метою. Після того, як відповідна музично-сенсор­на навичка сформувалась, можна ускладнювати завдання.

Завдання музично-дидактичних ігор відповідно до віку дошкільників

Розглянемо завдання музично-дидактичних ігор для кожної вікової групи дошкільників.

Молодша група

Учити сприймати:

■ висоту звуків — розрізняти контрастні за висотою звуки малої, першої та другої октав;

■ ритм — розрізняти та відтворювати прості ритмічні рисунки, що склада-ються з половинних та четвертних довжин;

■ тембр — розрізняти за звучанням брязкальце, дзвіночок, бубон, піаніно;

■ динаміку — розрізняти контрастні за звучанням твори (голосно — тихо).

Середня група

Учити сприймати:

■ висоту звуків — розрізняти виразні можливості інтерва­лів — октави, септіми, сексти, квінти;

■ ритм — розрізняти акценти як засіб виразності у музиці на прикладі з четверними довжинами; розрізняти звучання простих ритмічних рисунків;

■ тембр — розрізняти виразність звучання контрастних інструментів (дзвіночок, дудочка, піаніно), а також маракасів, цитри, ксилофону, флейти;

■ динаміку — розрізняти виразні можливості двох динамічних відтінків (голосно — тихо).

Старша група

Учити сприймати:

■ висоту звуків — розрізняти виразні можливості інтервалів від кварти до прими, тризвуччя мажорного та мінорного ладу, послідовність з трьох — п'яти ступенів;

■ ритм — розрізняти більш складні ритмічні рисунки, що складаються з двох — трьох різних рисунків і можуть містити ритм із синкопами;

■ динаміку — розрізняти динамічні відтінки (голосно, помірно голосно, тихо, помірно тихо).

■ тембр — порівнювати за звучанням такі музичні інструменти, як скрипка, триола, акордеон, баян тощо.

Коли і як ліпше проводити музично-дидактичні ігри?

Музично-дидактичні ігри можна проводити під час музичних занять, вечорів розваг, ранків, самостійної діяльності дітей. Діти розучують ці ігри під керівництвом музичного керівника. Надалі, якщо є потрібні технічні засоби і наочні посібники, деякі музично-дидактичні ігри можна проводити у групі з вихователем.

Основною умовою засвоєння матеріалу і розвитку музично-сенсорних здібностей дітей є систематичність проведення таких ігор. Це викликає у дітей стійкий інтерес до музики, до самих завдань.

Після того, як діти засвоїли декілька музично-дидактичних ігор, що поєднуються однією темою або мають спільні завдання, доречно провести вечір розваг. Такий захід не потребуватиме великого напруження ні з боку дітей, ні з боку музичного керівника, адже всі ігри вивчалися поступово і систематично. Наприклад, у першій молодшій групі діти ознайомлюються з дитячими музичними інструментами: барабаном, бубном, сопілкою. До цього вони вже знали брязкальця, бубонці, дзиґу. Вивчивши ці інструменти, можна провести вечір загадок «Відгадай, на чому граю».

Для розвитку сприймання ритму достатньо двох — трьох хвилин на початку заняття, щоб провести гру «Повтори за мною».

Зрештою, музично-дидактичні ігри доречно включати у кожне заняття. Перспективне планування цього виду діяльності допоможе музичному керівнику продумати системність розвитку сенсорних здібностей дітей під час складання календарного плану музичних занять, а також може стати у пригоді під час проведення розваг.

Класифікація музично-дидактичних ігор

Музично-дидактичні ігри можна умовно розділити на три групи:

■ настільні;

в наближені до рухливих ігор;

■ подібні до хороводних.

Настільні музично-дидактичні ігри

Для настільних музично-дидактичних ігор використовують посібники, які можна придбати через торговельну мережу або зробити власноручно музичному керівнику, вихователям або батькам. Настільні музично-дидактичні ігри мають на меті:

■ дати дітям можливість засвоїти різний характер музики (гра «Весело-сумно», «Сонечко і хмаринка»);

■ розвинути у дітей вміння розрізняти музичні жанри (гра «Пісня, танець, марш», «Підбери музику», «Чий цей марш»);

■ дати уявлення про зміст музики музичного твору, про музичні образи («Упізнай казку», «Підбери картинку») та засоби музичної виразності («Сходинки», «Кого зустрів Колобок»).

Насамперед такі ігри спрямовані на розв'язання сенсорних завдань, а вже потім на виконання ігрових дій.

Музично-дидактичні ігри, наближені до рухливих ігор

Друга група музично-дидактичних ігор спрямована на виконання сенсорних завдань та на ігрові дії з елементами змагання. Залежно від завдань, які ставить музичний керівник, проводячи ту чи ту гру, можливе домінування сенсорних або ігрових дій.

Так, наприклад, у грі Олени Тілічеєвої «Тихіше — дужче в бубон бий» залежно від того, як діти співають, вихователь або дитина грає у бубон. Така гра допомагає дітям опановувати голосом динамічні відтінки, розвивати увагу, пам'ять, спонукає дітей порівнювати мелодію за звучанням і діяти відповідно.

Музично-дидактичні ігри, подібні до хороводних ігор

Третя група об'єднує музично-дидактичні ігри, які за своїм характером подібні до хороводних ігор. У них можуть брати участь усі діти групи одночасно або підгрупи дітей.

Для прикладу візьмемо гру Олени Тілічеєвої «Здогадайся, хто співає». Діти стоять по колу. Одна дитина, яку вибрали за допомогою лічилки або за вказівкою вихователя, знаходиться у центрі кола. Діти, взявшись за руки, хороводним кроком йдуть по колу і співають: «Оля, зараз в лісі ми, ми гукаємо тобі, оченята ти заплющ сміливіш, хто гука тебе, назви ти скоріш». Хоровод зупиняється. Дитина з кола, яку визначає вихователь, проспівує ім'я дитини, що стоїть у центрі кола. Остання із заплющеними очима має визначити за тембром голосу, хто її гукає.

Музичний супровід музично-дидактичних ігор

У музично-дидактичних іграх особливу роль відіграють музичні твори, які є основою для проведення ігор. Це мають бути високохудожні твори, що відповідають естетичним вимогам і викликають у дітей інтерес. Малюк має легко визначити засоби музичної виразності, які допоможуть йому виконати завдання. Тому деякі засоби музичної виразності мають слугувати ди­тині певною підказкою. Наприклад, візьмемо ту саму гру Олени Тілічеєвої «Тихіше — дужче в бубон бий». У ній таким засобом виступає акомпанемент, який допомагає дитині визначитись, як треба бити у бубон.

Інколи музичні керівники полегшують собі гру на фортепіано і таким чином припускаються помилки.

Музично-дидактичні ігри цікаві і доступні дітям. Вони є підґрунтям сенсорного розвитку дитини, на якому будується весь музичний розвиток.

Как слушать музыку с ребенком

Как долго?
Внимание ребенка 3—4 лет к непрерывно звучащей музыке устойчиво в течение 1—2,5 минут, а с небольшими перерывами между пьесами — в течение 5—7 минут. Слушание может быть более или менее продолжительным в зависимости от индивидуальных особенностей ребенка, его физического состояния.

Как?
Заранее приготовьте магнитофон и кассету. Найдите на кассете пьесу, которую вы будете слушать. Определите силу звука. Музыка не должна звучать громко! Предупредите членов семьи, чтобы было тихо и чтобы в комнату во время звучания музыки не входили. Пригласите ребенка слушать музыку, можно позвать также и кого-то из членов семьи. И дети, и взрослые слушают музыку сидя.

Когда?
Выберите удобное для ребенка и взрослого время в течение дня (когда ребенок не увлечен игрой, не возбужден приходом кого-либо в дом, хорошо себя чувствует). Лучше всего — после завтрака или дневного сна.

Доверяйте ребенку! Он воспринимает классическую музыку по-своему. Не навязывайте малышам ваше толкование той или иной пьесы. Музыка — самый субъективный вид искусства. Ведь и мы, взрослые, воспринимаем одну и ту же пьесу по-разному. Давайте предоставим такое право и детям. Да, ребенок очень мал, но практика доказала: он СЛЫШИТ, СЛУШАЕТ и ХОЧЕТ СЛУШАТЬ!

Музыкальные произведения для слушания дома

- П. Чайковский. Танец маленьких лебедей (оркестр, дир. Е. Светланов).
- Ж. Рамо. Курица (клавесин, исп. Г. Пишнер).
- П. Чайковский. Марш из балета «Щелкунчик» (оркестр, дир. Г. Рождественский).
- Д. Шостакович. Вальс-шутка (флейта и фортепиано). Интермеццо, Мурзилка (фортепиано, исп. В. Постникова)
- Г. Свиридов. Музыкальный момент. Весна (из Муз. иллюстраций к повести А. Пушкина «Метель») (фортепиано, исп. А. Бунин, оркестр, дир. В. Федосеев).